Ми раді вітати Вас на нашому офіційному сайт Лазівської школи І-ІІІст і!!!
Наша школа розташована в мальовничому селі Лази, за адресою Закарпатська область, Тячівський район.
Квітуче село Лази…
Село Лази розташоване 7 км на північ від районного центру та найближчої залізничної станції м. Тячів. З півдня на північ село простягається на 15 км.
В селі проживає біля 4 076 чол. населення, половина з якого молодь. Село Лази відноситься до об’єднаної Тячівської громади з центром м.Тячів. В центрі села знаходиться колишнє приміщення сільської рада, в якому також розташований АЗПСМ та поштове відділення. Село складається з кількох урочищ: Либаня, Дубники, Велика та Мала Черять, Галягош, Ореол, Обуч, Чорна Вода, Грульово, Нодьпотік, Форкошпотік, Салдобош, Балінтсалаш, Гейціпотік.
В перший раз село згадується у 1600 році. Колись тут росли суцільні буйні ліси. Селяни, ховаючись від айстро-угорських визискувачів, викорчовували ліс, будували землянки. Поступово урочища почали заселятися жителями із різних сіл району та області. Але куркулі з Тячева провели між собою поділ лісових масивів. Їх наймити, яких називали локоші, вирубували ці ліси, а на їхньому місці саджали фруктові дерева. Наймити обробляли землю, стерегли та збирали урожай фруктів, займалися вівчарництвом. Після визволення села від угорсько-фашистських окупантів 21 жовтня 1944 року життя селян змінилося докорінно. Безземельні наймити отримали землю, організували колгосп «1 травня», «Зоря» ім. Фрунзе, а згодом колгосп «Перемога». Працьовиті люди домоглися того, що вже у 1952 році колгосп «Перемога» став мільйонером. Основним багатством краю є сади.
Наприкінці 80-х років за сприянням тодішнього голови сільської ради Рішко В.І. було збудовано та запущено в експлуатацію приміщення сільської ради, в якому крім сільської ради знаходилася амбулаторія, відділення Ощадбанку та відділення поштового зв’язку.
Спочатку у селі діяв ФАП. У 1995 році відкрито амбулаторію, а згодом реорганізовано у АЗПСМ. З 2008 по 2009 рік за сприянням головного лікаря Попелич Михайла Івановича зроблено капітальний ремонт, з області закуплено різну медичну апаратуру, відкрито 6 ліжок. Працює стоматологічний кабінет.
За роки незалежності в с. Лази проведено телефонізацію і газифікацію. У 2004-2005 рр. село Лази повністю газифіковано.
На початку 20-х років в селі була побудована перша церква – з дерева, невелика за розмір
В 70-х роках радянська влада не дозволяла будувати нові церкви, а стара стала замалою, отож її розширили, ззовні обмурували, а кришу опустили на нові стіни. А у 1994 році побудовано дзвіницю. Потім у 1996 році за сприянням св. Іоана Удута розпочато будівництво нової церкви. Після смерті священика всю роботу взяв в свої руки прот. Георгій
В середині церкви в 2006 році закінчено розпис іконостасу.
А розпис всього храму закінчено у 2013 році. В Свято-Вознесенському храмі кожної неділі та в свята проводяться св. літургії.
Оскільки село велике та дуже розкидане, то було вирішено на початку села побудувати ще одну церкву. В березні 1998 року засновано громаду.
Служба проводилася в приміщенні швейного цеху. У 2000 році розпочато будівництво храму. За допомогою односельчан вже у 2002 році будівництво храму завершено. 17 листопада проведено першу службу в новому храмі. У 2007 році закінчено розпис іконостасу. А розпис всього храму закінчено у 2013 році. Кожну неділю та в свята в храмі проводить богослужіння св. Віталій Павлюк.
Перша футбольна команда була в 1979 році, її назва «Садовод Лази». Потім її перейменували «Перемога Лази». Футбольна команда була неодноразовим призером чемпіонату району, володар кубку району, кубку ім. М.І.Олечко та кубку І.В.Гайналій. В кінці 80-х р. грали на першість області серед колективів фізкультури агропромислового комплексу.
Зараз команда також бере активну участь в різних чемпіонатах району. Та неодноразово отримує перемоги.
На території села знаходяться цілющі джерела – з-під землі б’ють три унікальні джерела цілющої води. Вона настільки насичена сірководнем, що набула чорного кольору. За свідченнями старожилів у 1930 році в урочищі Чорна Вода люди викопували ями, напікали каміння, які потім заливали чорною водою і робили собі такий купіль.
В 1958 р. на базі місцевих мінеральних джерел, відкрито санаторії «Цілющі Води». Щоліта тут відпочивало та лікувалось біля 500 трудящих не тільки з району, а із усієї республіки.
За 20 років незалежності село ще більше розквітло. Покращився добробут селян, збудовано багато нових будинків. Підростаюче покоління вчиться поваги, добру, бути гідними громадянами України.
Споконвічно в селі живуть працьовиті, розумні, обдаровані, підприємливі люди. В селі є багато столярів, будівельників, умільців народної творчості, ковалів, вівчарів, пасічників, лікарів, вчителів та представників інших професій.
У 1946 році у присілках Дубники, Ворослув, Галягош, Паллази відкрилася початкова школа. Першим директором був Квітняк. У 1951 році в присілку Черять відкрилася семирічка. У 1958 році в селі Лази відкрили корпус Лазівської школи № 1, який побудував колгосп мільйонер «Перемога» і усі присілки були переведені в головний корпус Лазівської школи.
У 1970 році громадськими силами було побудовано корпус Лазівської школи № 2 для старших класів.
У той час директором Лазівської школи був Зеленко Ф.І.
У 1996 році адмінкорпус радгоспу «Перемога» перейшов у власність Лазівської школи.
Там навчаються близько 212 дітей 1-4 класів.
Реконструкцію цього корпусу проведено силами вчителів та батьків.
В корпусі Лазівської школи №1, де навчаються діти 5-11 класів, протягом 1992-1998 рр. замінено всю підлогу та більшість дверей.
У 2009 році всі вікна в Лазівські ЗОШ І-ІІІ ст замінено на пластикові.
У 2009 році у Лазіській школі І-ІІІ ст впорядковано коридор.
У 1998 році на прохання батьків Сойма В.М., Маринець М.М., Манзюк М.М. та дирекції школи за сприяння РДА відкрито середню школу(Лазівська ЗОШ І-ІІІ ст). У 2005 році повністю газифіковано всі три корпуси школи та проведено водопостачання. Також школа отримала шкільний автобус, який підвозить учнів.
При Лазівській школі відкрито історично - краєзнавчий музей.
У 1973 році відкрито дитячий садок на одну групу. Він пропрацював до 1992 року; був закритий у зв’язку з важким економічним становищем в Україні. З ініціативи голови села Ключкея В.В. та депутатів сільської ради було вирішено реконструювати занедбаний будинок дитячого садка. До 2007 року повністю відновлено напівзруйновану будівлю: проведено газо- та водопостачання, зроблено санвузли, надвірні споруди.
7 лютого 2008 року заново відкрито вже ясла-садок з 2 групами діток.
В Лазівській школі у корпусі 1-4 класів розташована сільська бібліотека.
В центрі села у 1967 році поряд із Лазівською школою встановлено обеліск Слави.
Гранітна стеля була увінчана орденом перемоги у Великій Вітчизняній війні. На виступі стіни встановлено меморіальну дошку з прізвищами односельчан, які не повернулися з фронту у 1945 році. Щороку, 9 травня біля обеліску зустрічаються ветерани війни, вдови, учні та односельчани, які віддають шану погиблим бійцям у боротьбі з фашизмом.
Село Лази пишається їхніми життєвими успіхами:
- Заслужені вчителі початкових класів Патяник Ю.В., Патяник Г.Ю., Фаловська Ф.І., Майковська М.Ф., Поп М.В., які віддано пропрацювали в школі по 50 років;
- Директор Лазівської ЗОШ І-ІІІ ст. Попелич М.І., заступники директора з НВР Маджара Т.І., Худа Н.В, заступник директора 1-4 класів, Волос Г.І.;
- Акушерка Єльченко Н.В., фельдшер – Молнар О.В.;
- Лікар, який на даний час працює і проживає в Канаді Тиводар В.Ю.;
- Підполковник міліції Довганич В.А.;
- Секретар виконкому с. Лази Банк А.В.;
- Районний депутат Манзюк В.М.;
- Працівник пенсійного фонду – Маджара В.М.;
- Працівник державної адміністрації – Фера В.М.;
- Колишня голова сільської ради – Рішко В.І.
